Мастит великої рогатої худоби продовжує залишатися найбільш поширеним захворюванням молочних корів. З метою профілактики інфікування молочної залози у корів дійки вимені обробляють підходящим дезінфектантом шляхом обприскування або повного занурення в засіб. Метa роботи - обгрунтування вибору плівкоутворювача у складі спрею з цитратами міді та срібла і вплив плівкоутворювача на показники якості антисептичного засобу. Як об'єкти дослідження обрані натрію карбоксиметилцелюлоза (КМЦ), макрогол-400 та полікватерніум 10. Кількісний вміст іонів срібла визначали тіоціанометрично. Кількісний вміст іонів міді, декспантенолу, потенціометричне визначення рН та статистичну обробку результатів проводили згідно з методикою ДФУ (2.0). Дослідження показали, що використання КМЦ в концентрації 0,3 % дозволяє отримати спрей з рН 2,16 з допустимим рівнем кількісного вмісту діючих речовин, який утворює дуже тонку плівку, що не задовольняє передбачуваним характеристикам. Також проведені дослідження дозволили зробити висновок про недоцільність введення до складу комбінованого спрею макроголу-400 в кількості від 10 % до 20 %. Спреї, отримані з його використанням, при нанесенні на шкіру утворюють дуже тонку плівку, яка швидко змивається. Крім того, зразки не відповідають вимогам НТД за показником "Відносна густина". Використання полікватерніуму-10 з концентрацією 0,2 % утворює дуже тонку захисну плівку, а з концентрацією полікватерніуму-10 1 % одержують густий спрей, який висихає на шкірі, утворюючи надто щільну плівку, крім того, зразки цих серій спрею не відповідають вимогам НТД. Висновки: встановлено, що оптимальним плівкоутворювачем у складі антисептичного спрею є полікватерніум-10 у кількості 0,5 %, що дозволило одержати плівку з передбачуваними властивостями, а сам препарат відповідає вимогам проекту розробленого НТД за усіма показниками якості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.704

Рубрики:

Протисудомні засоби

Шифр НБУВ: Ж100163 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Холодові травми (ХТ) є поширеним фактором впливу довкілля на організм людини. Вони зустрічаються у всіх частинах нашої планети та в структурі травм мирного часу складають від 3 до 10 %, супроводжуються значною інвалідизацією потерпілих та летальністю. Гостра дія холоду призводить до підвищеного утворення вільних радикалів, спричиняє виснаження антиоксидантної системи (АОС) та активує пероксидне окиснення ліпідів (ПОЛ). Мета дослідження - з'ясувати вплив препаратів глюкозаміну та ацетилсаліцилової кислоти (АСК) на перебіг експериментальної патології (стан ураженої ділянки шкіри, температура тіла, динаміка маси тіла), інтенсивність ПОЛ і стан АОС в умовах модельної гострої локальної ХТ (відмороження). Як фригопротектори обрано Г г/х (Sigma-Aldrich, USA), "Глюкозамін-С БХФЗ" та препарат АСК ("Дарниця", Київ). Після локальної холодової травми (ХТ) вимірювали ректальну температуру, площу уражень шкіри, ПОЛ та АОС у сироватці крові. Г г/х виявляє більш виразну фригопротекторну дію при локальній гострій ХТ за показниками площі ураження шкіри, відновлення ректальної температури та маси тіла, антиоксидантної дії, перевишуючи АСК та "Глюкозамін-С БХФЗ". Висновки: антиоксидантні властивості Г г/х, "Глюкозаміну-С БХФЗ" та меншою мірою АСК, що їх виявлено при гострому загальному охолодженні, підтверджені у даній роботі в умовах локальної ХТ. Ці результати експериментально обгрунтовують доцільність використання зазначених засобів, перш за все тих, що містять глюкозамін, у лікуванні локальних холодових травм.

Діабетична нефропатія має вагоме медико-соціальне значення, оскільки є основною причиною виникнення термінальної форми хронічної хвороби нирок (ХХН). На сьогоднішній день у медичній практиці відсутні ефективні засоби лікування діабетичної нефропатії та ХХН. Мета роботи - експериментальне вивчення специфічної дії препарату Глюквамін на тлі розвитку діабетичної нефропатії для обгрунтування доцільності застосування в терапії ХХН. Дослідження проводили на моделі діабетичної нефропатії, викликаної внутрішньоочеревинним введенням алоксану у дозі 200 мг/кг на 56 щурах. У тварин проводили дослідження сечі, визначали масовий коефіцієнт нирок, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), канальцеву реабсорбцію, вміст загального білка, глюкози, креатиніну та сечовини у крові. Під впливом Глюкваміну станом на 90 добу дослідження спостерігалось вірогідне зменшення рівня протеїнурії, масового коефіцієнту нирок та збільшення відносного діурезу і показника ШКФ, що свідчить про нормалізацію функціонального стану нирок. Також у тварин спостерігалось збільшення вмісту у крові загального білка та зменшення креатиніну і сечовини, що свідчить про покращення білкового та азотистого обмінів. При цьому за ступенем впливу Глюквамін перевершував активність препаратів порівняння кверцетину та леспефрилу. Висновки: за умов розвитку нефропатії на тлі цукрового діабету і типу Глюквамін чинить виражену нефропротекторну і гіпоазотемічну дію та є перспективним засобом лікування ХХН.

Набряковий синдром є дуже поширеним проявом ряду патологій. Саме тому пошук нових діуретиків - актуальне питання сучасної медицини та фармації. Препарати природного походження у більшості випадків мають більш сприятливий профіль безпеки, тому дослідження рослинних діуретиків є перспективним. Хімічний склад підмаренника справжнього характеризується високим вмістом флавоноїдів, антраценопохідних та терпеноїдів, що дозволяє передбачати наявність діуретичних властивостей. Мета роботи - порівняльне дослідження діуретичної активності водного та спиртових екстрактів підмаренника справжнього (G. verum) у щурів. Дослідження діуретичної активності проводили на щурах за методом Є. Б. Берхіна. Об'єктом дослідження були водний та спиртові екстракти підмаренника справжнього (екстрагент - етанол 20 %, 60 % та 96 %). Як препарат порівняння використовували настій хвоща польового. Отримані результати свідчать, що найбільш виразний діуретичний ефект виявив спиртовий екстракт підмаренника (екстрагент - 60 % етанол), співставний із дією препарату порівняння. Найменш виразна дія спостерігалась за введення водного екстракту. Висновки: таким чином, перспективним для подальших досліджень діуретичної активності є спиртовий екстракт підмаренника справжнього (екстрагент - 60 % етанол).

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) на теперішній час є найбільш поширеними інфекційними захворюваннями. У комплексній фармакотерапії хворих на ГРВІ основною групою для етіотропного лікування є противірусні лікарські засоби (ПЛЗ). Мета роботи - дослідження асортименту та обсягів споживання ПЛЗ на фармацевтичному ринку України за 2013 - 2017 роки. Аналіз асортименту ПЛЗ проводили за даними інформаційно-пошукової cистеми "Фармстандарт" компанії "Моріон", а споживання досліджували за показником DDDs/1000 жителів/день. Найбільш споживаними ПЛЗ за 2013 - 2017 роки є інозин пранобекс, римантадин, уміфеновір та інші противірусні засоби. Щорічний об'єм хворих на ГРВІ, які потребують використання противірусних засобів, охоплює від 21,95 % до 23,58 % населення, а фактично за досліджуваний період противірусні засоби для лікування ГРВІ одним 10-денним курсом використовували від 0,60 % до 0,85 % населення України. Висновки: незважаючи на широкий асортимент ПЛЗ в Україні, показники їх споживання є дуже низькими, що мо же бути пов'язано з високою вартістю лікування, недостатньо доведеним рівнем клінічної ефективності та низькою частотою призначення.

Дерен справжній (Cornus mas) - цінна плодова, лікарська і декоративна рослина з родини деренові (Cornaceae), розповсюджена у природній флорі України і яка широко культивується. Дерен лікарський (Cornus officinalis) в Україні лише культивується як декоративна рослина. Раніше ми досліджували кислотний, терпеновий і мінеральний склад деренів, але склад фенольних сполук ще вивчений недостатньо. Мета роботи - вивчення складу і вмісту фенольних сполук у листі і квітках дерену справжнього і дерену лікарського. Визначення фенольних сполук у листі і квітках дерену справжнього та у квітках дерену лікарського проводили методом ВЕРХ на хроматографі фірми Agilent Technologies. Вміст флавоноїдів у листі дерену справжнього становить 847,6 мг/100 г, у квітках - 1704,9 мг/100 г; у квітках дерену лікарського - 1448,9 мг/100 г (у перерахунку на рутин). Вміст кислот у квітках дерену справжнього становить 41,5 мг/100 г, у квітках дерену лікарського - 124,9 мг/100 г (у перерахунку на кислоту хлорогенову). У листі дерену справжнього ідентифіковано рутин, у квітках дерену справжнього і дерену лікарського - кислоти хлорогенову і елагову, рутин, кемпферол-3-О-глюкозид і кверцетин. У всіх досліджуваних зразках переважає флавоноїд рутин. Висновки: методом ВЕРХ у листі і квітках дерену справжнього та у квітках дерену лікарського визначено склад і вміст фенольних сполук. Результати дослідження листя дерену справжнього використані при стандартизації сировини.

Серед ягідних культур все більшу популярність набуває лохина звичайна (Vaccinium uliginosum L.) з родини вересові (Ericaceae). Вона культивується в Україні як плодова, лікарська і декоративна рослина. Раніше вивчали прості феноли, гідроксикоричні кислоти, флавоноїди і дубильні речовини листя цієї рослини. Мета дослідження - вивчення якісного складу та кількісного вмісту карбонових кислот надземних органів лохини звичайної. Листя, стебла та плоди лохини звичайної заготовляли у 2016 році в садовому центрі "Садко" Київської області. Визначення карбонових кислот у сировині проводили на хроматографі Agilent Technologies 6890N з мас-спектрометричним детектором 5973N. Хромато-мас-спектрометричним методом у досліджуваній сировині лохини звичайної визначено вміст 37 карбонових кислот, із яких 17 жирних (13 насичених і 4 ненасичених), 9 ароматичних, 2 гідроксикислоти, 8 двоосновних кислот і 1 кетокислота. Переважають в усіх об'єктах дослідження з жирних кислот - пальмітинова, з гідроксикислот - лимонна, з ароматичних - бензойна і ванілінова, з двоосновних - малонова і щавлева кислоти. п-Гідроксицинамова кислота була ідентифікована лише в стеблах лохини, додекадикарбонова - у листі, октадикарбонова - у плодах, ферулова кислота - у листі і плодах рослини. Висновки: Хромато-мас-спектрометричним методом у листі, стеблах і плодах лохини звичайної визначено вміст 37 карбонових кислот. Загальний вміст ідентифікованих карбонових кислот у листі лохини становить 5867,84 мг/кг, у стеблах - 7918,61 мг/кг, у плодах - 23833,4 мг/кг. Подальше фармакогностичне вивчення надземних органів лохини звичайної є перспективним для створення на їх основі нових лікарських засобів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Л662.282.5

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж100163 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рід Primula L. налічує понад 600 видів та становить великий інтерес сучасної медицини і фармації внаслідок широкого спектра фармакотерапевтичної дії. На сьогоднішній день офіційною медициною визнані і найбільш досліджені такі представники примул як Primula veris і Primula elatior, де офіцинальною сировиною є всі частини рослини. Однак у літературі існують дані щодо цілющих властивостей інших видів примул, таких як Primula denticulatа Smith, Primula juliae Kusn., Primula saxatilis Коm., які зараз в основному використовуються тільки в народній медицині. Оскільки у наукових джерелах інформації про вивчення даних видів недостатньо, мета роботи - вивчення та проведення порівняльного аналізу морфолого-анатомічної будови підземних органів примули дрібнозубчастої, примули Юлії та примули скельної, встановлення їх спільних і відмінних макро- і мікроскопічних діагностичних ознак. Об'єкти дослідження - кореневища з коренями трьох культивованих видів роду Primula L. (примули дрібнозубчастої, примули Юлії та примули скельної), заготовлені восени (вересень-жовтень 2016 р.) на території Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України. Дослідження проводили загальноприйнятими методами. Макроскопічний аналіз. Основними ознаками Primula denticulatа Smith є укорочене сірувато-коричневе кореневище з численними придатковими і бічними коренями різного забарвлення, довжини, діаметра і щільності в залежності від їх віку. Зовнішні корені вторинної гоморизної системи більш потужні, а центральні - молоді, м'які слабко розгалужені; Primula juliae Kusn. - кореневище дуже коротке, несе густий пучок бурих придаткових коренів, зачатки яких займають майже усю площу первинної кори; Primula saxatilis Коm. - дуже коротке кореневище з тонкими, багаточисельними придатковими торічними і молодими коренями. Мікроскопічний аналіз примули дрібнозубчастої. Кореневище у поперечному розрізі округло-лопатеве з великою кількістю кореневих відростків, будова вторинна, безпучкова. Запасаюча паренхіма пригнічена, містить дрібні крохмальні зерна. Провідні тканини осьового циліндра утворюють переривчасте коло з невеликою флоемою. Судини ксилеми пористі. Багато округлих пігментованих клітин. Крупніші ідіобласти мають стовщену коричневу стінку і містять яскраво-рудий, світло-коричневий і майже червоний секрет. Зрідка зустрічаються поодинокі кристали кальцію оксалату різної форми. Корінь. Форма поперечних зрізів округло-хвиляста. Екзодерма вузька, темно-коричнева. Мезодерма широка, багатошарова, пухка, клітини лопатеві з потовщеними целюлозними оболонками, містить дрібні крохмальні зерна та поодинокі кристали кальцію оксалату. Паренхіма містить ідіобласти, виповнені секретом яскравого забарвлення - оранжевого, червоного, світло- і темно-коричневого. Висновки: встановлені спільні та відмінні діагностичні морфологічні та анатомічні особливості будови підземних органів трьох культивованих видів роду Primula L. (примули дрібнозубчастої, примули Юлії, примули скельної), які використано при складанні проектів методів контролю якості (МКЯ) на нову лікарську рослинну сировину.

Дослідження біологічних об'єктів у судово-токсикологічних відділеннях бюро судово-медичної експертизи проводяться при відсутності контрольних дослідів. Наявність домішок у витяжках з біологічного матеріалу знижує об'єктивність отриманих результатів при кількісному визначенні речовин методом спектрофотометрії в УФ-області спектра. Застосування методів очистки (хроматографії в тонкому шарі сорбенту (ТШХ), екстракції різними органічними розчинниками) не дозволяє повністю виділити співекстрактивні речовини з витяжок. Вибір методу похідної спектрофотометрії для ідентифікації та кількісного визначення лікарських препаратів у хіміко-токсикологічному аналізі надає можливість усунути вплив фону домішок. Мета дослідження - розробка методики визначення хлоропіраміну у біологічному матеріалі із застосуванням похідної спектрофотометрії, придатної для судово-токсикологічної експертизи. Для дослідження використовували розчини хлоропіраміну гідрохлориду у воді, етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, 0,01 М розчині натрію гідроксиду, а також модельні суміші тканини печінки тваринного походження та препарату. Хлоропірамін ізолювали з біологічного матеріалу водою, підкисленою кислотою оксалатною, очистку виконували екстракцією домішок гексаном при рН 2,0 та ТШХ-методом. Вміст речовини визначали методами спектрофотометрії в УФ-області спектра та похідної спектрофотометрії. Проведено ідентифікацію та кількісне визначення хлоропіраміну гідрохлориду в розчинах у воді, етанолі, 0,1 М розчині кислоти хлоридної, 0,01 М розчині натрію гідроксиду при застосуванні другої похідної спектрів світлопоглинання, яку розраховували за допомогою поліноміальної апроксимації методом найменших квадратів. Розрахунок проводили за допомогою диференційних цифрових фільтрів. При аналізі препарату у біологічному матеріалі встановлено, що спектральні характеристики речовини та біогенних домішок апроксимувалися поліномами різних ступенів, що дозволяло усунути вплив фону домішок на результати дослідження. Проведено порівняльну оцінку методів похідної спектрофотометрії та спектрофотометрії в УФ-області спектра для кількісного визначення хлоропіраміну у витяжках з біологічного матеріалу. Встановлено, що метод похідної спектрофотометрії надає можливість отримувати надійні та об'єктивні результати в умовах відсутності контрольних проб. Висновки: за результатами досліджень розроблено методику ідентифікації та кількісного визначення хлоропіраміну у біологічному матеріалі із застосуванням похідної спектрофотометрії, придатну для судово-токсикологічної експертизи. Показана можливість використання методу похідної спектрофотометрії для корекції впливу співекстрактивних речовин на результати аналізу біологічних об'єктів. При порівнянні методів похідної спектрофотометрії та спектрофотометрії в УФ-області спектра встановлено, що обидві методики не мають значних розбіжностей, тому є практично рівноцінними. В умовах відсутності контрольних проб та впливу фону домішок метод похідної спектрофотометрії надає можливість отримувати надійні та об'єктивні результати.

З урахуванням зростаючої потреби в лікарській рослинній сировині важливим напрямком є збільшення сировинної бази лікарських рослин для фармацевтичної промисловості. Також актуальним є питання заміщення імпортованої лікарської рослинної сировини на вітчизняну. Це дозволяє, з одного боку, розширити асортимент продукції з метою максимального задоволення потреб населення України у високоефективних лікарських препаратах на основі лікарських рослин, а з іншого боку, вітчизняна лікарська рослинна сировина дешевша, ніж імпортована, що дозволяє успішно конкурувати в ціні на готову продукцію. Наукові дослідження в цій області проводяться за двома напрямками: вивчення лікарських рослин, які вже використовуються для виготовлення лікарських препаратів, з метою пошуку нових напрямків застосування цих рослин та тих, які не застосовуються в медицині, але мають велику сировинну базу і потенційно можуть становити інтерес для наукового вивчення. Мета дослідження - вивчення мінерального складу сировини безсмертника приквіткового (Helichrysum bracteatum) за допомогою атомно-емісійного спектрографічного методу. Для дослідження використовували подрібнену сировину безсмертника приквіткового. Проводили аналіз окремо для квіток, трави та коренів рослини. Для вивчення якісного складу та вмісту мінералів використовувався один із сучасних та чутливих методів аналізу атомно-емісійний спектрографічний метод, заснований на випарюванні золи рослин у дуговому розряді, фотографічній реєстрації розкладеного в спектр випромінювання і вимірі інтенсивності спектральних ліній окремих елементів. Визначено наявність п'ятнадцяти мінеральних речовин та встановлено їх вміст. Ці експериментальні дані свідчать про різноманітний елементний склад у досліджуваній сировині і про цінність цієї сировини з точки зору кількісних показників. Результати дослідження вмісту мікроелементів свідчать про те, що корені безсмертника приквіткового містять більше мінеральних речовин, ніж трава, а квітки - найменше. Загальна сума всіх елементів досліджуваної сировини (мг/100 г): трава - 4653,25; квітки - 2647,89; корені - 6835,25. Висновки: вперше проведено аналіз мінерального складу квіток, трави і коренів безсмертника приквіткового. Безумовно, такий багатий елементний склад буде обумовлювати високу біологічну активність, і ця рослина може розглядатися як перспективна для повного фітохімічного вивчення з метою ідентифікації біологічно активних речовин та визначення видів їх дій, а також створення на основі безсмертника приквіткового лікарських засобів.

Ступінь ішемічного ураження міокарда значною мірою залежить від активності системи антиоксидантного захисту, саме тому для лікування застосовуються антиоксидантні засоби. В кардіології використовуються антагоністи альдостерону, серед яких особливу увагу привертає інспра як доповнення до стандартної терапії для зменшення ризику несприятливих кардіоваскулярних подій та летальності у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Дані стосовно антиоксидантних властивостей цього препарату поодинокі і досить суперечливі. Мета роботи - визначити вплив інспри на показники карбонільно-оксидативного стресу та антиоксидантної системи за експериментального ушкодження міокарда у щурів. ішемічне ушкодження у щурів моделювали за введенням пітуїтрину та ізадрину за схемою Беленічева та ін. (2012). Всі щури були розділені на 4 групи (n = 10): 1 - інтактні щури; 2 - щури з пітуїтрин-ізадрин індукованим ушкодженням міокарда (ПІУМ); 3 - вводили корвітин (К) щурам з ПІУМ (5 днів); 4 - вводили інспру щурам з ПіУМ (5 днів). Щурів утримували у стандартних умовах згідно з правилами гуманного поводження з лабораторними тваринами. Ступінь карбонільно-оксидативного стресу визначали за кількістю ТБК-активних речовин (ТБКАР), рівнем кінцевих продуктів глікації (КПГ) та окисної модифікації білків (ОМБ). Активність антиоксидантних ензимів каталази, супероксиддисмутази (СОД), глутатіонпероксидази (ГП) та глутатіонредуктази (ГР) визначали за стандартними методиками. У щурів з ПіУМ спостерігали зміни фізіологічних та біохімічних показників, що є характерними для ішемічного стану. Рівень ТБКАР, ОМБ та КПГ у плазмі вірогідно підвищувався, що свідчило про активацію процесів ПОЛ та карбонільної модифікації протеїнів. Активність каталази у крові знижувалась у 2,2 рази, а рівень ГП, навпаки, підвищувався. Після застосування корвітину та інспри визначались суттєві зміни досліджуваних показників: повернення ЧСС і динаміки ЕКГ до норми, зниження рівня ТБКАР, ОМБ та КПГ практично до вихідних значень. Активність каталази підвищувалась, а СОД знижувалась до значень, що вірогідно менші за норму. Інші ферменти не проявляли вірогідних змін. Висновки: кардіотерапевтична дія інспри частково обумовлена її антиоксидантними властивостями, які є більш вираженими, ніж за дії класичного антиоксиданта корвітину.

Цукровий діабет 2 типу (ЦД2) є глобальною проблемою охорони здоров'я. Ефективність лікарських препаратів рослинного походження пояснюється різними механізмами антидіабетичної дії. Незважаючи на широкий спектр рослин, які вже піддавалися вивченню, інтерес представляють і інші види. Зокрема, Мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi) привернула нашу увагу, так як її листя багате на біологічно активні сполуки, однак їх гіпоглікемічна активність ще не вивчена. Мета експерименту полягала у вивченні гострої токсичності та гіпоглікемічної активності екстрактів Мучниці звичайної на стандартних моделях у здорових щурів. Проведено дослідження гіпоглікемічної активності на здорових щурах, пероральний тест толерантності до глюкози на здорових щурах і дослідження гострої токсичності. Об'єкт дослідження - водний і спиртові поліфенольні екстракти листя мучниці звичайної (екстрагент - етанол 50 % і 90 %). Скринінг і порівняльне дослідження показують, що максимальну гіпоглікемічну активність проявив спиртовий екстракт з листя Мучниці звичайної (екстрагент - 50 % етанолу, PE50) в дозі 100 мг/кг. Найменший гіпоглікемічний ефект спостерігався при введенні водного екстракту. Висновки: результати показали доцільність подальшого вивчення екстракту листя Мучниці звичайної для оновлення асортименту лікарських препаратів з гіпоглікемічною активністю.

Наявність запального процесу при захворюваннях вен обумовила вивчення протизапальної активності густого екстракту "Веностен", яку досліджували на моделях запалення з різними механізмами розвитку: карагенінового і зимозанового набряків. Мета роботи - вивчити протизапальні властивості нового густого екстракту "Веностен" у діапазоні доз та встановити ефективну дозу за даним видом фармакологічної активності. На першому етапі досліджень проводили вивчення протизапальних властивостей на моделі карагенінового набряку у щурів. Відомо, що в патогенезі карагенінового запалення через 1,5 - 5,5 години після введення флогогену провідну роль відіграють ПГ, що дозволяє зробити висновок про вплив досліджуваного екстракту на циклооксигеназну систему. З метою встановлення спроможності густого екстракту "Веностен" пригнічувати активність ключових ферментів перетворення арахідонової кислоти на наступному етапі ми використали модель зимозанового набряку, в механізмі розвитку якого лежить утворення ЛТ (на 0,5 годину). Протизапальну активність густого екстракту "Веностен" вивчали в дозах 25 мг/кг, 50 мг/кг та 100 мг/кг. Густий екстракт "Веностен" у дозі 100 мг/кг максимально зменшував карагеніновий набряк на 3 годину в 1,8 рази (антиексудативна активність складала 42,2 %). Попереднє введення тваринам екстракту "Веностен" у дозі 100 мг/кг достовірно пригнічувало розвиток зимозанового набряку. Так, через 0,5 години після введення тваринам зимозану у щурів, яких лікували екстрактом "Веностен", набряк був достовірно нижчим в 1,5 рази, ніж у групі контрольної патології. Антиексудативна активність становила 32,6 %. Висновки: екстракт "Веностен" у дозі 100 мг/кг проявив виражену антиексудативну активність та здатність пригнічувати синтез простагландинів і помірно впливати на синтез лейкотрієнів.

Перспективним напрямком у проведенні доклінічних досліджень лікарських засобів є використання біологічної моделі інфузорій Paramecium caudatum. Мета дослідження - вивчення антиоксидантних властивостей та можливого токсичного впливу дерматокосметичних засобів (ДКЗ) з рослинними субстанціями на моделі Paramecium caudatum. Для вивчення антиоксидантної дії розроблених ДКЗ оцінювали їх вплив на тривалість періоду активності Paramecium caudatum в середовищі з додаванням токсичних речовин (1 % розчин пероксиду водню, 14 % етанол). Потенційну токсичність вивчали в хронічному досліді за реакціями росту, розмноження та функціонального стану парамецій у поживному середовищі з додаванням досліджуваних ДКЗ. Встановлено, що досліджувані ДКЗ в порівнянні з контрольними пробами (1 % розчин перекису водню і 14 % етанол) істотно подовжували період збереження рухової активності Paramecium caudatum в присутності клітинних отрут. Результати хронічного досліду показали, що під впливом ДКЗ помітно підвищувалась рухова активність і частота розмноження клітин парамецій, оскільки через 3 доби їх кількість перевищувала контроль у 3 - 4 рази. Висновки: отримані результати вивчення антиоксидантної дії та токсичності в гострому і хронічному досліді на біологічній моделі Parameсium caudatum підтверджують, що на клітинному рівні розроблені ДКЗ володіють антиоксидантною (протективною) дією і є нетоксичними для біоорганічної системи.

Профілактика карієсу передбачає комплекс заходів, спрямованих на попередження хвороби століття та зміцнення захисних сил організму. Ефективний метод захисту зубів - мінералізація і фторування емалі. Фармакологічні дослідження показали більш високу карієспрофілактичну ефективність "онієвих" гексафторосилікатів у порівнянні з NаF. Мета роботи - вивчення антимікробної дії дослідних зразків для удосконалення складу гелю карієспрофілактичної дії з октенідингексафторосилікатом (О-ГФС). В якості обєкту дослідження використовували гелі з О-ГФС. Антимікробну активність гелів вивчали in vitro методом дифузії в агар (метод "колодязів"). Для візуального вивчення однорідності гелів використовували біолюмінесцентний мікроскоп "Люмам-Р1" (РФ). Мікробіологічними дослідженнями встановлена наявність широкого спектра антимікробної дії дослідних зразків, інтенсивність якої підвищується при додавання ефірних олій. Введення ефірних олій обумовлює додавання співрозчинників або солюбілізаторів. Мікроскопічними дослідженнями показана необхідність застосування ПЕГ-400 ГРО, який в концентрації 0,5 та 0,75 % або полісорбату-80 в концентрації 1 % забезпечують розчинення ефірних олій та прозорість гелю. Висновки: гелі з октенідингексафторосилікатом володіють широким спектром антимікробної дії, яка зростає при введенні ефірних олій. Використання солюбілізаторів сприяє розчиненню ефірних олій та отриманню прозорих гелів.

З літератури відомо, що в сировині хости ланцетолистої міститься велика кількість біологічно активних речовин, зокрема фенольних сполук, сапонінів, органічних кислот, полісахаридів. Завдяки наявності цих БАР у східній медицині дану рослину використовують для лікування захворювань, що супроводжуються розвитком запальних процесів. Виходячи з цього, актуальним є вивчення протизапальної активності засобів із хости ланцетолистої. Мета роботи - вивчення протизапальної активності настойки та сухого екстракту з листя хости ланцетолистої. Дослідження протизапальної активності було проведено на моделі карагенінового запалення лапи у щурів. Екстракт та настойку з хости вводили внутрішньошлунково в дозах 100 мг/кг та 0,15 мл/кг маси тіла відповідно. Як препарат порівняння використовували диклофенак натрію, який тварини отримували у дозі 8 мг/кг маси тіла. За розвитком набряку спостерігали в динаміці на 1, 3, 6 та 24 години. У результаті дослідження настойки та екстракту з хости ланцетолистої виявлено протизапальний ефект обох засобів, який, ймовірно, пов'язаний із блокадою ензимів ЦОГ та впливом на такі медіатори запалення, як простагландини. Максимальну протизапальну активність обидва засоби виявили на 24 год розвитку набряку. Висновки: отримані результати проведених досліджень підтверджують наявність протизапальної активності настойки та сухого екстракту з листя хости ланцетолистої.

Подагра - це хронічне системне метаболічне захворювання, що супроводжується гіперурикемією, артритом і відкладенням у тканинах та внутрішніх органах уратів з утворенням подагричних вузлів. У комплексній фармакотерапії хворих на подагру основною групою для етіотропного лікування є протиподагричні засоби (ППЗ). Мета роботи - дослідження асортименту, соціально-економічної доступності та об'ємів споживання ППЗ в Україні за 2014 - 2016 роки. Аналіз асортименту ППЗ проводили за даними інформаційно-пошукової cистеми "Фармстандарт" компанії "Моріон", споживання досліджували за показником DDDs/1000 жителів/день, соціально-економічну доступність - за показником адекватності платоспроможності (Са.s.), що показує частку заробітної плати у % на місячний курс лікування. Асортимент ППЗ на фармацевтичному ринку України досить обмежений і був представлений впродовж 2014 - 2016 рр. 7 - 10 торговими назвами (ТН) на основі 2 - 4 МНН. Найбільш споживаними і доступними на місячний курс лікування хворих на подагру є ППЗ алопуринолу, представлені в найбільшій кількості ТН на фармацевтичному ринку України. Висновки: незважаючи на незначний асортимент ППЗ на фармацевтичному ринку України, показники їх споживання за 2014 - 2016 рр. відповідали кількості хворих на подагру (0,5 - 2,8 % населення).

Артеріальна гіпертензія (АГ) - одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини ХХ - ХХI ст. За даними популяційних досліджень, понад 30 % дорослого населення України мають підвищений артеріальний тиск (АТ), а в осіб літнього віку поширеність АГ становить 40 - 45 %. Артеріальна гіпертензія наявна у 47 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та спричиняє серед них 54 % смертей [1]. Мета роботи - дослідження асортименту, соціально-економічної доступності та об'ємів споживання інгібіторів АПФ (ІАПФ) на фармацевтичному ринку України за останні чотири роки (2014 - 2017). Аналіз асортименту та вартості препаратів на ринку України проводили за даними аналітичної системи "Фармстандарт" компанії "Моріон". Дані про споживання досліджуваних лікарських засобів були визначені із застосуванням рекомендованої ВООЗ АТС/DDD-методології, яка використовує широко розповсюджену класифікаційну систему АТС (Anatomic Therapeutic Chemical Classification System) і спеціально розроблену одиницю виміру DDD (Defined Daily Dose ), що використовують переважно в дослідженнях по споживанню лікарських засобів. Для аналізу соціально-економічної доступності ІАПФ розраховували показник адекватності платоспроможності (Са.s.), що показує частку заробітної плати у відсотках, яку необхідно витратити на курс лікування. Аналізуючи фармацевтичний ринок препаратів групи ІАПФ в Україні за 2014 - 2017 роки, було встановлено 11 МНН та їх 17 фіксованих комбінацій, на основі яких представлено у 2017 р. 296 ТН, у 2016 р. - 281 ТН, у 2015 р. - 290 ТН, 2014 р. - 284 ТН. Дослідження доступності ІАПФ для населення свідчать, що для всіх монопрепаратів ІАПФ впродовж 2014 - 2017 рр. показники кількості препаратів на українському фармацевтичному ринку мало змінюються. Дослідження доступності ЛЗ показали, що на ринку за чотирма МНН представлені високодоступні ЛЗ: Каптоприл, Спіраприл, Зофеноприл, Еналаприлат. До малодоступних ІАПФ увійшли МНН: Лізиноприл, Периндоприл, Раміприл. Збільшенню доступності ІАПФ сприяє збільшення на фармацевтичному ринку України кількості генеричних ЛЗ. За досліджуваний період встановлено підвищення об'ємів споживання монопрепаратів та комбінованих ІАПФ, що вказує на підвищення якості лікування хворих на АГ. Висновки: за 2014 - 2017 роки відбулося зростання споживання як монопрепаратів, так і фіксованих комбінацій ЛЗ групи ІАПФ. Збільшилась кількість вітчизняних генеричних ЛЗ, їх доступність для населення. Більше користуються популярністю серед лікарів препарати ІАПФ закордонного виробництва.